Оповідання

Олексій ТИМОШЕНКО:

НОВОРІЧНА ІСТОРІЯ

В родині Миколайчуків до будь-якого свята готувались довго і ґрунтовно. Так вже було заведено у них — перетворювати маленькі застільні веселощі у грандіозні шумні вечірки з піснями і танцями. З цього приводу сімейний батько Іван Петрович любив казати: „Треба вміти працювати, але і відпочивати також треба вміти”.

«Експедиція XXI» №12 (90) 2009

Святослав ЧИРУК:

ЛЮДИНА ІЗ КНИГИ

Все трапилось надзвичайно швидко. Я сидів у скрипторіумі, коли до приміщення увірвались ВОНИ. Мене повалили на підлогу, скрутили і зв’язали руки. В рота запхали кляп. Я намагався пручатися, але марно — зверху насіло одразу кілька. Мене припечатали до землі так, що навіть дихати не виходило. Підійняли ривком. Щось пролопотіли. Смикнули за мотузку і потягли за собою. Востаннє озирнувшись на свою схованку, я неохоче поплентався на поверхню.

«Експедиція XXI» №11 (89) 2009

Костянтин МАТВІЄНКО:

КУРВАЛЬ

Продовження. Поч. у № 4 (82) та № 6 (84)
Олег байдуже спостерігав за Траніхіїлом, який, час від часу звіряючись із пожовклим папірцем, що був списаний дивними квадратними літерами, блискавично бігав пальцями по клавіатурі комп’ютера, набираючи чималий текст. Поруч по лабораторії так само бігав спітнілий опецькуватий Яків, заламуючи руки та хекаючи від хвилювання й страху. Товстун, утім, ретельно оминав Олега, боязко позираючи на нього здалеку. Зрештою Траніхіїлові набридла метушлива паніка його спільника, і він гримнув, аби той сів і не заважав зосередитися.

«Експедиція XXI» №9 (87) 2009

Оксана ШАМРАЙ:

НЕПІЗНАНИЙ СВІТ

Ніжна свіжість вередливої весни вже перейшла в теплу стабільність літа. Земля утопала в зелені і грілася на сонці. Дерева, квіти і трави росли буквально на очах, вбираючи енергію Сонця і цілющу вологу дощів. Здавалося, вони хочуть дотягнутися до блакитного безмежного неба, де гралися ластівки, стрижі, співали жайворонки і метушилися горобці.

«Експедиція XXI» №7 (85) 2009

Костянтин МАТВІЄНКО:

КУРВАЛЬ
(ПІД КУЩАМИ У ПАРКУ)

Продовження. Початок («Експедиція ХХІ» №4 (82) 2009)
Свідомість поверталася повільно. Важкі поштовхи серця тупим болем відбивалися у голові. Олег відчував, що лежить на вузькому ліжку зовсім голий, прикритий лише легким простирадлом. Груди разом з ліктями, коліна та гомілки стягували широкі еластичні паски, притягаючи його до вузького ліжка. Було прохолодно. Десь, ніби крізь вату, почувся знайомий жіночий голос:

«Експедиція XXI» №6 (84) 2009

Юрій ПУСОВ:

ХИМЕРНА НАУКА

— Ти знаєш, що таке хіромантія? — запитав Микола Вітьку.
— Так, чув краєм вуха. — Вітька знизав плечима. — А що?
— А те, що це класна річ! Ціла наука! Знаєш, що по лініях долоні можна передбачити все життя людини? Якщо уміти правильно їх читати, можна все-все дізнатися: що було і що буде.
— Невже?
— Еге ж. Дай-но руку!
Вітька простягнув долоню, немов для рукостискання. Микола одразу вхопив її і, розвернувши долонею догори, примружився.

«Експедиція XXI» №5 (83) 2009

Костянтин М АТВІЄНКО:

КУРВАЛЬ

Світло-синій джип «Хонда» плавно і впевнено мчав смугою зеленого асфальту, майже не відчуваючи нерівностей та вибоїн на шосе. Цей шлях Олег знав з дитинства: раніше вони з батьком не раз їздили зі свого Кременчука до майже столичного Дніпропетровська. Він вже проминув Дніпродим з його старими трамваями, пилюкою та потужним стовпом рудого вогню над одним із заводів на виїзді з міста. Той смолоскип без упину гріє атмосферу, спалюючи продукти якогось виробництва.
Зараз ліворуч з’явиться статуя великого чорно-білого бугая із фарбованим під бронзу кільцем у носі. Покійний батько казав, що бугай мав символізувати надійність та міць заможної агрофірми, яку замолоду очолював знаменитий Хазяїн. Зі свого колгоспу він злетів аж на високі київські пагорби, але коли почав зазіхати вже й на булаву, то зловорожі недоброзичливці запроторили його на казенні харчі у далеку Каліфорнійщину.

«Експедиція XXI» №4 (82) 2009

Олексій ТИЩЕНКО:

17 ЛИПНЯ

«Сьогодні 17 липня 2019 року», - ця думка кілька разів спливала в мозку Боба Стюарта. Вона відлітала і знову поверталася, немов настирлива муха.
«17 липня...» - ну і що?!
Напевно, це професійне – пам′ятати дати. Адже Боб – редактор місцевої газети «Кронікл».
До полудня Боб розгріб більшу частину матеріалів. Що у друк, що вичистити, а що і в корзину.
Втомився, сьогодні п′ятниця, кінець тижня.
Знову спливла дата - «17 липня...». Чомусь це число не давало Стюарту спокою. Він силився щось пригадати, але ніяк не виходило.

«Експедиція XXI» №10 (77) 2008

Юрій ПУСОВ:

АЛІСА

У підземному переході було жарко і задушливо. Вздовж проходу яскраво світилися вітрини зі всілякими прикрасами. Аліса, гордо піднявши голову, пройшла повз усієї цієї розкоші. Навіть не глянула. Ми не за цим спустилися під землю.
На перехресті ми повернули ліворуч і потрапили в царство шкіряного одягу. Здавалося, тут навіть звуки стали тихіше. Запах шкіри проник у ніздрі, пестячи нюх.
— Я можу вам чим-небудь допомогти?

«Експедиція XXI» №8 (75) 2008

Генрі Лайон Олді:

НІЧИЙ ДІМ

Цікаво, хто це придумав так неправильно укладати шпали: або дуже близько, або дуже далеко одна від одної, а то і взагалі абияк — коротше, йти по ним абсолютно неможливо. Чи це спеціально роблять, щоб не ходили? Але ж все одно ходять.
Пісок на насипові був сирий, добре злежаний, у сто разів зручніший за безглузді шпали. Поступово всі взяли з мене приклад і рушили поряд із полотном «желєзки».

«Експедиція XXI» №4 (71) 2008

НОВОРІЧНА ІСТОРІЯ

ЛЮДИНА ІЗ КНИГИ

КУРВАЛЬ

НЕПІЗНАНИЙ СВІТ

КУРВАЛЬ(ПІД КУЩАМИ У ПАРКУ)

ХИМЕРНА НАУКА

КУРВАЛЬ

17 ЛИПНЯ

АЛІСА

НІЧИЙ ДІМ

У цьому номері:

КУРВАЛЬ
(ПІД КУЩАМИ У ПАРКУ)