про нас|
Увійти
РОЗПОВСЮДЖЕННЯ:
• кіоски «Укрпошти»
адресна передплата в редакції
Шановні читачі!
Починається передплата на
«Історичну, культурологічну
газету „Експедиція XXI”»
на 2011 рік.
Ви зможете передплатити
нашу газету
на 1 місяць, квартал,
півріччя, рік.
Передплату можна
оформити в усіх
відділеннях «Укрпошти».

Пе­ред­плат­ний ін­декс
99282
Архів газети
Головна ⁄ Оповідання ↓
      ОПОВІДАННЯ      
КУРВАЛЬ

КУРВАЛЬ
ПОГРЕБНЯКИ

Автор: Костянтин МАТВІЄНКО

Іван Погребняк народився у Новомосковську через рік після війни. Мало не напередодні фашистської навали його мама вийшла заміж за молодого інженера бляхокатального заводу, але вже у перший тиждень бойових дій її чоловіка забрали на фронт. Там він майже одразу загинув під час оборони Одеси. Німці так стрімко розвинули свій наступ, що молода жінка не встигла евакуюватися і залишалась у Новомосковську протягом усієї окупації. Тому після визволення вдова фронтовика замість повернутися до школи, де вчителювала до 1941 року, була змушена працювати у хлібопекарні: не довіряла відновлена радянська влада тим, хто бодай трохи жив під фашистами. А вона, маючи від природи чудовий голос, ще й співала у хорі Троїцького собору. Спів у церковному хорі в ті часи міг загрожувати навіть засланням до Сибіру, але її врятувало те, що переховувала від фашистів на горищі хатини, де мешкала разом із тіткою, кількох поранених червоноармійців, які відстали від своїх частин або втекли з німецького полону.

«Експедиція XXI» №8 (98) 2010

      ОПОВІДАННЯ      

(Продовження. Початок у №№ 4 (82), 6 (84), 9 (87) та 2 (92)
Передавши Дена із Гусиком до надійних рук Мечислава, який повів їх до каюти, Іван із Гордієм знову повернулися на корму розкішної яхти «Любка Вседрючка», аби продовжити перервану малолітніми злодюжками розмову.

«Експедиція XXI» №6 (96) 2010

      ОПОВІДАННЯ      

(Продовження. Початок у № 4 (82), № 6 (84) та № 9 (87)
Вода була прохолодною, а весняна течія стрімкою, втім це не заважало Олегові ясно бачити перед собою мету — білий корабель, що стояв на якорі ближче до лівого берега Дніпра. Вже можна було прочитати назву судна, виведену золотавими літерами на борту, — "Любка Вседрючка". Порадник у Олеговій голові заходився нетерпляче підганяти його, але течія на фарватері різко посилилася і плавця почало зносити. Намоклий одяг обтяжував його дедалі більше. Дихання збилося, та Олег з останніх сил плив далі. Він скинув туфлі та зірвав із зап’ястку барсетку, які стали дуже заважати. Порадник спробував було підбадьорювати плавця, але відчувалося, що знесилення хлопця усе більше лякає його. До судна лишалося зовсім трохи.

«Експедиція XXI» №2 (92) 2010

      ОПОВІДАННЯ      
НОВОРІЧНА ІСТОРІЯ

НОВОРІЧНА ІСТОРІЯ

Автор: Олексій ТИМОШЕНКО:

В родині Миколайчуків до будь-якого свята готувались довго і ґрунтовно. Так вже було заведено у них — перетворювати маленькі застільні веселощі у грандіозні шумні вечірки з піснями і танцями. З цього приводу сімейний батько Іван Петрович любив казати: „Треба вміти працювати, але і відпочивати також треба вміти”.

«Експедиція XXI» №12 (90) 2009

      ОПОВІДАННЯ      
ЛЮДИНА ІЗ КНИГИ

ЛЮДИНА ІЗ КНИГИ

Автор: Святослав ЧИРУК:

Все трапилось надзвичайно швидко. Я сидів у скрипторіумі, коли до приміщення увірвались ВОНИ. Мене повалили на підлогу, скрутили і зв’язали руки. В рота запхали кляп. Я намагався пручатися, але марно — зверху насіло одразу кілька. Мене припечатали до землі так, що навіть дихати не виходило. Підійняли ривком. Щось пролопотіли. Смикнули за мотузку і потягли за собою. Востаннє озирнувшись на свою схованку, я неохоче поплентався на поверхню.

«Експедиція XXI» №11 (89) 2009

      ОПОВІДАННЯ      

Продовження. Поч. у № 4 (82) та № 6 (84)
Олег байдуже спостерігав за Траніхіїлом, який, час від часу звіряючись із пожовклим папірцем, що був списаний дивними квадратними літерами, блискавично бігав пальцями по клавіатурі комп’ютера, набираючи чималий текст. Поруч по лабораторії так само бігав спітнілий опецькуватий Яків, заламуючи руки та хекаючи від хвилювання й страху. Товстун, утім, ретельно оминав Олега, боязко позираючи на нього здалеку. Зрештою Траніхіїлові набридла метушлива паніка його спільника, і він гримнув, аби той сів і не заважав зосередитися.

«Експедиція XXI» №9 (87) 2009

      ОПОВІДАННЯ      

НЕПІЗНАНИЙ СВІТ

Автор: Оксана ШАМРАЙ:

Ніжна свіжість вередливої весни вже перейшла в теплу стабільність літа. Земля утопала в зелені і грілася на сонці. Дерева, квіти і трави росли буквально на очах, вбираючи енергію Сонця і цілющу вологу дощів. Здавалося, вони хочуть дотягнутися до блакитного безмежного неба, де гралися ластівки, стрижі, співали жайворонки і метушилися горобці.

«Експедиція XXI» №7 (85) 2009

      ОПОВІДАННЯ      

КУРВАЛЬ
(ПІД КУЩАМИ У ПАРКУ)

Автор: Костянтин МАТВІЄНКО:

Продовження. Початок («Експедиція ХХІ» №4 (82) 2009)
Свідомість поверталася повільно. Важкі поштовхи серця тупим болем відбивалися у голові. Олег відчував, що лежить на вузькому ліжку зовсім голий, прикритий лише легким простирадлом. Груди разом з ліктями, коліна та гомілки стягували широкі еластичні паски, притягаючи його до вузького ліжка. Було прохолодно. Десь, ніби крізь вату, почувся знайомий жіночий голос:

«Експедиція XXI» №6 (84) 2009

      ОПОВІДАННЯ      

ХИМЕРНА НАУКА

Автор: Юрій ПУСОВ:

— Ти знаєш, що таке хіромантія? — запитав Микола Вітьку.
— Так, чув краєм вуха. — Вітька знизав плечима. — А що?
— А те, що це класна річ! Ціла наука! Знаєш, що по лініях долоні можна передбачити все життя людини? Якщо уміти правильно їх читати, можна все-все дізнатися: що було і що буде.
— Невже?
— Еге ж. Дай-но руку!
Вітька простягнув долоню, немов для рукостискання. Микола одразу вхопив її і, розвернувши долонею догори, примружився.

«Експедиція XXI» №5 (83) 2009

      ОПОВІДАННЯ      

Світло-синій джип «Хонда» плавно і впевнено мчав смугою зеленого асфальту, майже не відчуваючи нерівностей та вибоїн на шосе. Цей шлях Олег знав з дитинства: раніше вони з батьком не раз їздили зі свого Кременчука до майже столичного Дніпропетровська. Він вже проминув Дніпродим з його старими трамваями, пилюкою та потужним стовпом рудого вогню над одним із заводів на виїзді з міста. Той смолоскип без упину гріє атмосферу, спалюючи продукти якогось виробництва.
Зараз ліворуч з’явиться статуя великого чорно-білого бугая із фарбованим під бронзу кільцем у носі. Покійний батько казав, що бугай мав символізувати надійність та міць заможної агрофірми, яку замолоду очолював знаменитий Хазяїн. Зі свого колгоспу він злетів аж на високі київські пагорби, але коли почав зазіхати вже й на булаву, то зловорожі недоброзичливці запроторили його на казенні харчі у далеку Каліфорнійщину.

«Експедиція XXI» №4 (82) 2009

Сторінки: 1 | 2 | ›››