Що таке казка? Історія, розказана вам у дитинстві. Духовна спадщина, залишена нам предками. А ще — це спосіб осягнення таємниць старовини, банк життєвих ситуацій і криниця життєвої мудрості.

Психологи виявили, що казка має лікувальну дію, і розробили новий метод психотерапії — казкотерапію. Як працює цей метод, нам розповів його практик Роман Кандибур.

— Чому Ви вирішили зайнятися казкотерапією? Приємно відчувати себе казкарем?

— Так. У свій час я був у таборі вожатим, працював з молоддю. Дітей треба було якось зацікавлювати і при цьому передавати їм якусь інформацію. Тоді я прочитав книгу «Креативна психотерапія». Поступово я прийшов до казкотерапії. У сучасному контексті це методологія психотерапії. А взагалі метод казкотерапії дуже древній. З давніх часів казки розповідають в усіх країнах світу.

— Як відбувається сам процес?

— Можна працювати як індивідуально, так і з групою. Є декілька основних підходів. Перший — це використання вже існуючих народних казок, другий — коли клієнт сам пише свою казку. Якщо я розумію, яка основна травма у людини, то я можу підібрати таку казку, сюжет якої зачіпає її внутрішній конфлікт і може допомогти його вирішити. Але так робота проходить на пізніших стадіях, коли вже зрозумілі мотиви клієнта, основні сюжети, які підходять для нього.

— Ви ставите своїм «пацієнтам» якісь певні умови?

— Ні, навіщо? Доведено, що будь-яка людина, яка досягла трирічного віку, може сама вигадувати і розповідати казки. Це універсальна здібність.

— І що відбувається? Ось у людини є якась проблема, вона вигадує казку, і…

— Проблема вирішується! Схоже на чудесне позбавлення, але такою є сила казки. Звичайно, не всі проблеми можуть так вирішитися, багато з них вимагають довготривалої роботи, але ті, що лежать на поверхні, — вирішуються. Я багато разів бачив, як це відбувається.

— Наприклад?

— Наприклад, дівчина не може вирішити, залишитися їй з хлопцем чи ні. Вона бачить перед собою лише ці два варіанти розвитку подій і не може вибрати. Ми переносимо цю ситуацію в казковий простір і там її прописуємо. І з’ясовується, що варіантів набагато більше, їх може бути скільки завгодно. А потім я роблю повернення з казки до реального життя, і людина розуміє: в житті варіантів теж більше, ніж два. Часто ми прагнемо звести світ до бінарної системи, і це ускладнює вибір. Життя набагато різноманітніше. Нам у багатоплановому світі жити тривожніше, тому що невизначеності більше, — але ж у ньому і можливостей більше!

— Які проблеми можна вирішити за допомогою казкотерапії?

— Казка — це інструмент, за допомогою якого можна вирішити багато проблем. У моєму досвіді казкотерапія допомагає з проблемами вибору, з труднощами при спілкуванні, з сексуальними проблемами, сімейними труднощами, із заниженою-завищеною самооцінкою, стресами і багато з чим іншим.

Інколи буває так, що казкотерапія не підходить клієнтам на певних етапах лікування. Адже робота у форматі казки вимагає образного мислення, і якщо людина дуже раціональна, то спочатку вона може скептично поставитися до процесу казкотерапії. З такими клієнтами я звертаюся до казки на пізніших етапах, якщо взагалі звертаюся. Так само казкотерапія може бути неефективна, якщо людина дуже схильна до фантазій, якщо їй властиво вигадувати повітряні замки, втікати від реальності. З таким клієнтом навпаки варто зосереджуватися на фактах, тим самим «заземляючи» його.

— Ви якось направляєте людину в процесі написання казки? Допомагаєте їй?

 — У сам процес написання я не втручаюся. Але після того, як казка вже написана і я бачу, що проблема не вирішилась, я можу запропонувати продовжити казку або додаю до неї якісь нові елементи.

— А людина сама розуміє, що ось написала казку — і вона допомогла, є ефект?

— Питання ж не в розумінні, а в переживанні. Що таке проблема? Це коли почуття окремо, розум окремо. А коли проблема вирішується — це відразу відчувається, це викид енергії, особливе переживання — інсайд!

— На Новий Рік прийнято вбиратися Дідом Морозом і Снігуронькою та іншими казковими персонажами. Це теж спосіб релаксації?

— У багатьох країнах існує карнавальна традиція. Люди в певні дні і моменти перевдягалися і грали не себе. У Греції за часів древніх містерій люди грали богів. А у Венеції на карнавалах бідні грали багатих, а багаті бідних. Це важливий момент для психіки. Можливість побути кимось іншим, а потім повернутися до самого себе, але вже збагаченого новим досвідом і звільненого від старої напруги. Тому це добре, коли люди в святкові дні хочуть пограти у когось іншого.

— Коли треба звертатися до психотерапевта?

— У 99,9% випадків ми самі справляємося зі своїми проблемами. Але якщо дуже сильні переживання і сильний біль — тоді людині важко пережити їх самій. Часто нам допомагають друзі і родичі. По допомогу до психотерапевта варто звертатися, коли всі способи вже випробувані.

— Коли людина пише казку, вона робить себе головним героєм?

— З точки зору психології все в її казці і є сама людина. Навіть опис лісу, будинку, Баби-Яги і доброго молодця — прояви автора.

— Ви працюєте не тільки індивідуально, але і з групами. Як проходить групова терапія? Кожен пише свою казку або створюється спільна казка?

 — По-різному: і кожен пише свою, і разом програємо одну казку.

— Ви призначаєте, хто буде ялиночкою, хто вороною, а хто прекрасною принцесою?

— Я не беру на себе роль головного. Я можу організувати процес, але нікого не змушую. Кожен вибирає собі роль, яку хоче. Я можу робити лише якісь коректування у процесі гри.

— Напевно, буває так, що декілька людей хочуть бути принцесами, і ніхто не хоче бути Бабою-Ягою?

— І це добре. Тертя — це енергія, процес. Значить, є бажання щось зробити. В процесі роботи вони вирішуються. Якщо написання не призвело до полегшення, то драматизація і дослідження трагічної розв’язки може привести до потрібного результату. Зазвичай ми драматизуємо казку, в якої немає кінця. Переживання не дають людині можливості побачити кінець сюжету. І тоді ми програємо різні кінцівки. Як це відбувається? Я прошу автора, який в даному випадку є режисером-постановником, призначити на ролі учасників групи. Я просто допомагаю, вношу корективи. Відбувається драматизація сюжету, і дуже часто переживання у момент програвання казки допомагають знайти рішення.

— Що Ви як казкотерапевт можете побажати нашим читачам у новому році?

— Бажаю жити щасливо, і, можливо, щоб інколи дійсність ставала казкою, а казка — дійсністю. І щоб у ваших буденних турботах завжди залишалось місце для дива і посмішки.

Наталія СЕГЕН